Шаман

Б'є шаман в ординський бубон, Бога закликає,
В бубні полонені душі чарами тримає.
Бубон із людської шкіри і кісток зробили,
Тих народів, що ординці звели до могили.
Але де шаман - ординець сили вже немає,
Він обманом собі душі в полон забирає.
Перекручуючи віру в брехню і облуду,
Захопивши вівтарі та кожну споруду,
Де колись бував Дух Божий, та вже не буває,
Там, де править темний Бог святості немає.
Натягнув шаман ординський золотії шата,
Потягнулись українці душі продавати.
Він кричить: "ви малороси" і гидко регоче, 
А нащадки запорожців опускають очі.
Шаман каже: "Цар над вами, ви його худоба"
І покірні малороси хрестять собі лоба.
Все продали. Пам'ять предків, совість, кров героїв,
Ще й маленьких діточок тягнуть за собою.
Щоб продати їхні душі, щоб лишити долі,
Щоб з дитинства вбити в них прагнення до волі.
Щоб ніколи не змогли батьків осудити,
У чужинському ярмі бесталанні діти.
Цар, недомірок плюгавий чується щасливим,
Доки шаман в Україні в бубон б'є щосили.
Завертають душі в нетрі, де крива дорога,
Де ординці славлять свого - рогатого Бога.
У чужих і древніх храмах, де була ще віра,
Де колись ще відрізняли і Бога від звіра.
І де нині все не так. Що маєм робити??? 
Тільки бубон їм розбити, душі відпустити... 
І почне здихать Орда..

Ю. Брайтон