Благодать

Легкий вітерець у небі хмарки розганяє,
Сонце лагідним промінням колос зігріває,
Щоб зернятко наливалось силою, красою,
І вмивалося уранці рясною росою.
Ми щасливі, що нам тут жити довелося,
Де високе синє небо, золоте колосся,
Де синочки - козаки, донечки гарненьки,
Де ми всі нащадки слави України - неньки.
Вітерець прийшов квітковим ароматом зранку,
І згубився десь у тихім вранішнім серпанку.
І ліси, моря і гори, і степи без краю,
Це мій край і я його безмежно кохаю.
Як кохають рідну мати, діточое маленьких,
Своє місто, свою хату. Це моє - рідненьке!
І подякує земля з джерела сльозою,
Теплим хлібом запашним, п'янкою лозою.
Світла Божа благодать на землю спустилась,
І осяяла її і тут залишилась.
На землі цій благодатній, на землі чудовій,
Назавжди заповідала жити у любові.
Але як посуне ворог - свій край захищати, 
Бо не можна такий Рай чужинцям віддати...
                                                    Ю. Брайтон