Продаж України

Обіцяли всім халяву, принесли Руїну.
Продавали українці Неньку - Україну.
Покупців вони шукали по світах чужинських,
Всеодно, хто буде власник земель українських.
А привели їх до влади бидлячі отари,
І були вони для Неньки чужі яничари
Що не відали ні  честі, смутку чи любові,
Вони гроші заробляли на невинній крові.
Так все нищить можуть тільки ворогі завзяті,
Крові і грошей бажати - упирі прокляті.
Ніби вмерла Україна, ніби зачаїлась.
Де ваш гонор, козаки, де усе поділось?
Поіржавіли шаблі, чуби поріділи?
Чом регочуть з вас убогі ЗЕлені дебіли.
І знущаються з героїв, що кров проливали,
Поки землю свою рідну від зайд захищали.
Ех, панове - козаченьки, чого ви чекали?
Чом сю погань на списи разом не підняли?
Дочекаєтесь. Героїв ще назвуть  - "злочинці".
І радісно це підхоплять вороги - ординці.
Тупе бидло Орда купить за скляні прикраси,
Продасть бидло своїх діток на гарматне м'ясо.
Пройде небагато років і жодна людина,
Не згадає що за назва була - "Україна".

Мати

Народила мати діток, як було спочатку.
Пестила і захищала кожнєє дитятко
Годувала, колисала, ходити навчала,
Колискові їм вночі тихенько співала.
І мріяла - з них постане велика держава.
І вірила - їх чекає і воля і слава.
А попідростали дітки і вилізли з хати,
Потягнули рідну неньку в рабство продавати.
Потім довго між собою вони сперечались,
З закривавленим ординцем люто торгувались, 
За якихось пів-копійки. І продали мати.
Потягнув її ординець у морок, за грати.
Але скоро та ж Орда хутко налетіла,
Замість кожного лишила покрошене тіло,
Кожного, хто на шляху і в степу лишився, 
Хто з Ордою торгував і не боронився..
І вона уже не плаче, в ординській катівні.
Вона вірить,  ще є інші діточки, їй вірні, 
Окрім тих, хто вже загинув за гроші чужії.
Небагато їх лишилось, але є надії.
Що шаблями гострими порятують мати
Прийдуть щоб оту катівню ущент зруйнувати.
Світлом чистої любові морок розігнати.
Сліз немає, лиш чекає синів своїх мати...

Прокидайся, Україно!

Прокидайся, Україно, бо заснеш навіки.
Твому бидлу обіцяли молочнії ріки,
Обіцяли Рай зелений й нічого не дали,
А вони за обіцянки тебе і продали.
Знову ворог в твоїй хаті знай собі панує,
Знов мордує і вбиває і усе грабує.
Бо нема ким захищати. І правда сувора,
Познущалась з тебе, Ненько, зелена потвора.
Що не була твоїм сином і твоєї крові,
Що катам твоїм клялась у вічній любові
І нарешті привела ворога в країну.
Щоб убити вже нарешті Неньку -Україну.
І отари твого бидла царю будуть раді,
Холуями проживуть при будь-якій владі.
Під любе ярмо нагнуть вони свої шиї,
Й неважливо хто в корито залиє помиї.
За помиї продадуть і мову і віру,
Та коли із них почнуть живцем дерти шкіру.
То почнеться плач і стогін, рознесеться всюди.
Та ніхто вже не згадає що то були люди.
А лише тупа худоба. За шматочок сала,
Майбутнє у діточок вкрала і продала. 
Й потягнуло у ярмо правих і неправих,
Щоб ростити з них худобу для катів кривавих.
Час спливає, плине кров'ю та іде Руїна.
Прокидайся, прокидайся, Ненька - Україна!!!