Мати

Народила мати діток, як було спочатку.
Пестила і захищала кожнєє дитятко
Годувала, колисала, ходити навчала,
Колискові їм вночі тихенько співала.
І мріяла - з них постане велика держава.
І вірила - їх чекає і воля і слава.
А попідростали дітки і вилізли з хати,
Потягнули рідну неньку в рабство продавати.
Потім довго між собою вони сперечались,
З закривавленим ординцем люто торгувались, 
За якихось пів-копійки. І продали мати.
Потягнув її ординець у морок, за грати.
Але скоро та ж Орда хутко налетіла,
Замість кожного лишила покрошене тіло,
Кожного, хто на шляху і в степу лишився, 
Хто з Ордою торгував і не боронився..
І вона уже не плаче, в ординській катівні.
Вона вірить,  ще є інші діточки, їй вірні, 
Окрім тих, хто вже загинув за гроші чужії.
Небагато їх лишилось, але є надії.
Що шаблями гострими порятують мати
Прийдуть щоб оту катівню ущент зруйнувати.
Світлом чистої любові морок розігнати.
Сліз немає, лиш чекає синів своїх мати...