Люди, люди...

 

Люди, люди, хто з вас люди? Ну а хто подоба?

Чому більшість це безмозка, двонога худоба?

Що худоба, то худоба, ні честі ні слави,

Рідну Неньку продали в пошуках халяви.

Ті, хто вижив, розлетілись по світах далеких,

А над спаленим гніздом кружляють лелеки.

Рай чудовий і квітучий та й занапастили,

Ріки крові розлились, руїни, могили.

Цвітом нації в країні цвинтарі забито,

А худоба лише мріє про повне корито.

І жере, гребе помиї обома руками,

Поки хтось відходить в Ирій святими стежками,

Захищаючи худобу… І гинуть герої,

Через зраду, і байдужість до чужої крові.

Де в худоби ниций мозок, розумова скрута,

Туди легко проникає наклепу отрута.

Вже герої не герої, і зрада не зрада,

Зрадник вже стає героєм і худоба рада!

Ну а потім тільки плаче і картає долю,

Бо вона ж не винувата, що продала волю,

А ординець вже гвалтує, грабує , вбиває,

Діточкам своїм худоба могили копає…

І шукає: хто їм винен?