Люди, люди, хто з вас люди? Ну а хто подоба?
Чому більшість це безмозка, двонога худоба?
Що худоба, то худоба, ні честі ні слави,
Рідну Неньку продали в пошуках халяви.
Ті, хто вижив, розлетілись по світах далеких,
А над спаленим гніздом кружляють лелеки.
Рай чудовий і квітучий та й занапастили,
Ріки крові розлились, руїни, могили.
Цвітом нації в країні цвинтарі забито,
А худоба лише мріє про повне корито.
І жере, гребе
помиї обома руками,
Поки хтось
відходить в Ирій святими стежками,
Захищаючи худобу…
І гинуть герої,
Через зраду, і
байдужість до чужої крові.
Де в худоби
ниций мозок, розумова скрута,
Туди легко
проникає наклепу отрута.
Вже герої не
герої, і зрада не зрада,
Зрадник вже стає
героєм і худоба рада!
Ну а потім тільки плаче і картає долю,
Бо вона ж не винувата, що продала волю,
А ординець вже гвалтує, грабує , вбиває,
Діточкам своїм худоба могили копає…
І шукає: хто їм винен?
