Грались діти сірниками,
І хату спалили.
Грались дурні в Самостійність,
Та й Волю пропили.
І сміються з недолугих,
Жиди з москалями,
І подштовхують убогих,
Все ближче до ями.
Задурили казочками,
Щоб яму не бачить...
Не цінують те, що мають,
А втративши - плачуть.
Суне стадо залюбки,
До самої ями,
Під солодкі казочки,
Їх женуть киями.
Вчитись розуму не мають,
Вороги ті ж самі.
А москаль з жидом співають,
Що Рай там, у ямі.
Хоч на фронті ллється кров,
І рана відкрита.
В бидла є своя любов,
Стійло і корито.
Для худоби нема світу,
За краєм корита.
Їм цікаво тільки те,
Що туди налито.
Знову Волю продають,
За відро помиїв,
Лиш герої відійдуть,
Душами в Вирій.
Ну а бидло ремигає,
І жере постійно.
Лише сльози проливає,
Як тягнуть на бійню.
Козакам потрібен порох,
Шаблі та пістолі,
Бо сльозам не вірить ворог,
Так не взяти Волі.
