Весь зажурений і в смутку, я постану між рядків.
Ніби звук, чи ніби чутка, щось таке, не зрозумів.
Ніби щось там прагне неба, ніби кличе щось за край,
Дивний край за краєм неба і не схожий він на Рай.
І не схожий він на Пекло, ніби десь там поміж них,
Є той край, в якому легко жити в хмарках золотих.
