Я не плачу

Я не плачу не сумую, то кров закипає,
Душа тяжко прагне помсти, аж серденько крає.
Замість Гетьмана в сідлі, тварюка на троні.
І не треба нам ні шаблі, ні прудкії коні,
А лиш піти, обійняти проклятого ката
Стоячи по коліна у крові солдата,
Що волю і землю захищав до скону.
Щоб якесь мерзенне бидло натягло корону.
І сміялось і знущалось з долі оттакої,
Не сумую я, лиш руки тягнуться до зброї.

2019

Ця земля переповнена злом,
Діти рабів хочуть бути рабами,
Чужі хазяї щоби правили нами,
І їх нащадки пишались ярмом.
Ця земля напоєна кров'ю,
Тих, хто йшов захищати її,
З них сміялись чужі холуї,
Незнайомі з такою любов'ю. 
Воля вмирає через брехню,
Через заздрість і через чвари,
Потім прийде ординець кривавий,
Бо ти повірив в його маячню.
За долю раба прийде розплата,
Чуже ярмо гне до землі,
А як радіють з того москалі,
За словом ординця іде брат на брата.
Ми знову не знаєм куди ми йдемо,
Нас може розвіяти вітер по полю,
Раби проклянуть того, хто дав волю,
І полізуть назад у ярмо.
                                                 Юра Брайтон. 12. 04. 2019.