Боже, дай нам трохи миру

Боже, дай нам трохи миру, тихого, святого,
Щоби добре слово було вагоміше злого. 
Щоби розчинилась лють у палкій любові,
Щоби діти не вмирали у калюжах крові, 
Захистивши свою хату від злодія - ката. 
Щоб із димом завіялась голота проклята.
Щоб нарешті зброя змовкла, благодать явилась, 
Щоб Орда своєї крові досхочу напилась.
Ти пошли їм, Боже, кару, щоб вона пропала,
Щоб Московія нарешті навіки сконала,
У тяжких, кривавих муках - помста за Вкраїну,
Щоб Московія лягла в суцільну руїну.
Щоб з рабами, холуями, ханами, царями,
Вклалися нарешті разом до одної ями.
З ними - куплені Ордою криваві тирани, 
Світ нарешті залікує тяжкі свої рани, 
І настане тихий Рай...

Ю. Брайтон

Своя земля

На Богом даній нам землі, 
Ми радо будем всіх вітати,
Але не будуть москалі,
У моїй хаті керувати.
Ніхто вже зброї не складе,
Бо вдома помагають стіни,
І хто з мечем до нас прийде,
Той від меча тут і загине.

Твої очі як безодня

Твої очі як безодня, я в них поринаю,
То вони як буря в морі що нищить, вбиває,
То неначе світло Боже - мертвих підіймає,
І солодка ця тортура мені серце крає.

Теплий, як промінчик сонця, погляд твій коханий,
Нібито цілує душу, хоч клади до рани,
Наче зіронька небесна все життя осяє,
І немає вже нікого миліше, немає...